батьківський
БА́ТЬКІВСЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до ба́тько 1.
Тепер би треба описати Евандра батьківську печаль І хлипання всі розказати, І крик, і охання, і жаль (І. Котляревський);
// Належний батькові, батькам.
Він [Лаврін] був менший син у батька, і все батьківське добро, по українському звичаю, припадало меншому синові (І. Нечуй-Левицький);
Над досвітком прибігла Настя під батьківську оселю (Б. Лепкий);
Нам тільки б хліба, сонця й волі. Шаноби й пам'яті в живих Та на батьківськім орнім полі Пісень хмільних і вікових (А. Малишко);
Ми були романтиками, бравуючи в інститутах і університетах у батьківських галіфе і гімнастерках (Б. Олійник).
2. Власт. батькові, батькам (у 1 знач.); пройнятий любов'ю, ніжний.
Він запускав пальці в пухнату вовну або з батьківським почуттям брав на руки ягня – і дух полонини віяв тоді над ним та кликав у гори (М. Коцюбинський);
За плечі рукою обняв його [Сергійка] кулеметник і любовно з батьківською ласкою глянув на хлопця (А. Головко).
Ба́тьківський коміте́т <�Ба́тьківська ра́да> див. коміте́т.△ Ба́тьківська росли́на див. росли́на.
◇ Ба́тькова (ба́тьківська) стрі́ха див. стрі́ха;
(1) На ба́тьківських, жарт. – пішки.
Було й замочу ноги, і захолоджу, а кочу на батьківських до дітей (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)