батяр
БА́ТЯ́Р, ба́тяра́, ч., заст.
Відчайдушний бешкетник, гульвіса, міський шалапут (у Західній Україні).
Більшість львівських батярів були мешканцями передмість, синами ремісників, круп'ярів, різників (із журн.);
Справжніми вартостями для батяра є його вільне, широке серце, чоловіча дружба, кохана дівчина (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)