батяр
БА́ТЯ́Р, ба́тяра́, ч., заст.
Відчайдушний бешкетник, гульвіса, міський шалапут (у Західній Україні).
Більшість львівських батярів були мешканцями передмість, синами ремісників, круп'ярів, різників (із журн.);
Справжніми вартостями для батяра є його вільне, широке серце, чоловіча дружба, кохана дівчина (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- батяр — Бе́тяр, ба́тяр: — босяк, волоцюга [IV,XII] — гультяй, волоцюга [4;5;7;10;21;52] Словник з творів Івана Франка
- батяр — А, ч., діал. Розбишака; волоцюга. Бо що мені трунок, цей трачений чар оцих знакомитих батярів, як колеться небо — за вдаром удар, і дощ смертеносний ушпарив. (ЧТ:80). Словник поетичної мови Василя Стуса
- батяр — -а, ч., зах. Розпусний, легковажний чоловік. Великий тлумачний словник сучасної мови
- батяр — ба́тяр 1. кримінальник, розбишака (перев. із околиць Львова початку XX ст.)(ср, ст): Стрийський парк вже мав дерева, але був неогороджений. Лексикон львівський: поважно і на жарт