1. Словник поетичної мови Василя Стуса

батяр

ба́тяр

А, ч., діал. Розбишака; волоцюга.

Бо що мені трунок, цей трачений чар

оцих знакомитих батярів,

як колеться небо — за вдаром удар,

і дощ смертеносний ушпарив. (ЧТ:80).

Джерело: Словник поетичної мови Василя Стуса на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. батяр — Бе́тяр, ба́тяр: — босяк, волоцюга [IV,XII] — гультяй, волоцюга [4;5;7;10;21;52] Словник з творів Івана Франка
  2. батяр — -а, ч., зах. Розпусний, легковажний чоловік. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. батяр — БА́ТЯ́Р, ба́тяра́, ч., заст. Відчайдушний бешкетник, гульвіса, міський шалапут (у Західній Україні). Більшість львівських батярів були мешканцями передмість, синами ремісників, круп'ярів, різників (із журн. Словник української мови у 20 томах
  4. батяр — ба́тяр 1. кримінальник, розбишака (перев. із околиць Львова початку XX ст.)(ср, ст): Стрийський парк вже мав дерева, але був неогороджений. Лексикон львівський: поважно і на жарт