бах

БАХ, виг.

1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, пострілу і т. ін.

Бахнув у лісі постріл. Бах-бах-бах... загриміли з рушниць верхи (М. Коцюбинський).

2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́хкати 1, 2 і ба́хнути 1.

Раз увечері гомоню я собі так-о з жінками у клубі, аж тут – бах! – мені в голову каменюка з вікна (П. Козланюк).

Значення в інших словниках

1. бах — виг. 1》 Звуконаслідування, що означає звук від удару, пострілу і т. ін. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. бахкати 1), 2) і бахнути 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Бах — Бах прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються.  Орфографічний словник української мови
3. бах — див. бух  Словник синонімів Вусика
4. Бах — I (Bach) Йоґанн Себастьян, 1685-1750, нім. композитор, органіст-віртуоз; один із найвизначніших композиторів, представник музики пізнього бароко, майстер поліфонії; Висока меса h-moll, Пристрасті за Йоанном, Пристрасті за Матвієм...  Універсальний словник-енциклопедія
5. бах — БАХ, виг. 1. Звуконаслідування, що означає звук від удару, пострілу і т. ін. Бахнув у лісі стріл. Бах-бах-бах… загриміли з рушниць верхи (Коцюб., II, 1955, 323). 2. розм. Уживається як присудок за знач. ба́хкати 1, 2 і ба́хнути...  Словник української мови в 11 томах
6. бах — Бах! меж. Звукоподражаніе паленію, выстрѣлу. Летів птах, на воду бах. Ном. стр. 292, № 63.  Словник української мови Грінченка