бахнути

БА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Однокр. до ба́хкати і ба́хати.

Затички бахнули: шампанське полилось в чарки рікою (І. Нечуй-Левицький);

Матрос вихопився і вмить опинився біля вихідних дверей. Він щосили бахнув у них ногою – і вони тріснули надвоє (Олесь Досвітній);

Панас приклав рушницю мало не до обличчя і бахнув (М. Коцюбинський).

2. що. Не подумавши, сказати щось недоречне, не до ладу.

– Я думаю, що пан просто жовторотий горобець, – бахнув згарячу Заславський (Я. Качура);

Він .. часом таке бахне, що всіх зіб'є з пантелику (П. Колесник).

Значення в інших словниках

1. бахнути — (видати сильний глухий звук) розм. гахнути, (сильно) трахнути, бабахнути, гримнути, гупнути.  Словник синонімів Полюги
2. бахнути — ба́хнути дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
3. бахнути — -ну, -неш, док., розм. 1》 неперех. і перех. Однокр. до бахкати і бахати. 2》 перех. Не подумавши, сказати щось недоречне, не до ладу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. бахнути — Ну, -неш, док. Випити. Бахнули з сусідкою пляшечку вина (Ю. Покальчук).  Словник сучасного українського сленгу
5. бахнути — БА́ХНУТИ розм. (про постріл, вибух, грім і т. ін. — видати сильний низький уривчастий звук; про вогнепальну зброю і т. ін. — утворити такий звук), ГА́ХНУТИ розм., БАБА́ХНУТИ підсил. розм.; БУХНУТИ розм., ГУ́ПНУТИ розм., ГУ́ХНУТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. бахнути — БА́ХНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. неперех. і перех. Однокр. до ба́хкати і ба́хати. Затички бахнули: шампанське полилось в чарки рікою (Н.-Лев., III, 1956, 143); Панас приклав рушницю мало не до обличчя і бахнув (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. бахнути — Бахнути, -ну, -неш гл. одн. в. отъ бахати. Зараз з пицтоля вола і бахне. Мнж. 133.  Словник української мови Грінченка