бачення
БА́ЧЕННЯ, я, с.
1. Дія за знач. ба́чити 2.
– І затям собі..: при читанню [читанні] всякої книжки від планіметричного способу бачення доходити до стереометричного (І. Франко);
Один із учасників конференції запропонував нову методику бачення внутрішніх органів (з газ.).
2. Здатність бачити.
При нормальному зорі – баченні двома очима – людина розглядає природу і предмети, що її оточують, під кутом, який у горизонтальному напрямі дорівнює майже 180 градусам і у вертикальному – приблизно 90 градусам (з наук.-попул. літ.).
3. рідко, розм. Побачення, зустріч.
Пожди, будь мудрий і не май гадки про бачення (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)