башлик

БАШЛИ́К, а́, ч.

Сукняний каптур з довгими кінцями, який звичайно одягають поверх шапки.

Трохим Іванович привітався з господарями, не поспішаючи зняв башлик, струсив біля порога сніг (А. Шиян);

Нарешті заскрипіла залізна хвіртка, і з неї вивалився вартовий у довжелезному, як ряса, кожусі, у величезних валянках, з башликом за плечима (М. Сиротюк);

Мітра зображався в образі юнака в гострокінцевому башлику (з наук. літ.).

Значення в інших словниках

1. башлик — -а, ч. Сукняний каптур (відлога) з довгими кінцями, що звичайно надівається поверх шапки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. Башлик — Башли́к іменник чоловічого роду населений пункт в Україні  Орфографічний словник української мови
3. башлик — БАШЛИ́К, а́, ч. Сукняний каптур (відлога) з довгими кінцями, що звичайно надівається поверх шапки. Трохим Іванович привітався з господарями, не поспішаючи зняв башлик, струсив біля порога сніг (Шиян, Гроза.., 1956, 171).  Словник української мови в 11 томах