баюра
БАЮ́РА, и, ж.
1. Велика глибока калюжа.
Лежала свиня в баюрі та й ось як хрюкала – балакала сама з собою (І. Франко);
Вода стояла великими і малими калюжами, баюрами і цілими озерами, наповнювала колії, невиразно поблискувала, мов тьмяне дзеркало (Л. Первомайський);
Тонка плівка криги затягувала баюри у лісових хащах (Н. Рибак).
2. Яма, вибій.
Сотні кріпаків місяців зо два тілько й знали, що рили сиру землю. Вирили баюру страшенну (Панас Мирний);
Візок, запряжений однією конякою, стрибав по баюрах (П. Панч);
// Ямка в земляній підлозі.
В хаті .. усюди баюри під ногами, – уже й не зазнать, коли долівку мазано (Ганна Барвінок).
Словник української мови (СУМ-20)