бебех

БЕБЕ́Х, діал. БЕБЕ́ВХ, виг.

1. Звуконаслідування, що відтворює звук від пострілу, падіння, удару по чомусь м'якому.

Щойно ми наблизилися до будинку, ота бурулька зірвалася – бебех – нам під ноги (з газ.).

2. розм. Уживається як присудок за знач. бебе́хнути, бебе́вхнути і бебе́хнутися, бебе́вхнутися.

Хома дума собі: “Чому сей скарб та не розсипається? Еге, знаю!” Та з сим словом хряп дідуся по щоці... а той бебех об землю... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Інший рветься З усієї сили За долею; от-от догнав І – бебех в могилу! (Т. Шевченко);

Налетіла друга [муха] – і бебевх у молоко (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. бебех — бебе́х вигук незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. бебех — діал. бебевх, виг. 1》 Звуконаслідування, що відтворює звук від падіння, удару по чомусь м'якому, пострілу. 2》 розм. Уживається як присудок за знач. бебехнути і бебехнутися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бебех — див. падати  Словник синонімів Вусика
4. бебех — БЕБЕ́Х, діал. БЕБЕ́ВХ, виг. 1. Звуконаслідування, що відтворює звук від падіння, удару по чомусь м’якому, пострілу. 2. розм. Уживається як присудок за знач. бебе́хнути і бебе́хнутися. Хома дума собі: "Чому сей скарб та не розсипається? Еге, знаю!...  Словник української мови в 11 томах
5. бебех — Бебех! меж. Звукоподражаніе паденію или удару по чему-нибудь мягкому. От-от догнав... І бебех в могилу! Шевч.  Словник української мови Грінченка