бегемот
БЕГЕМО́Т, а, ч.
Велика наземно-водяна тварина родини бегемотових, поширена в тропічній Африці біля річок і озер; гіпопотам.
Очерет затріщав, – То по йому [ньому] бродив бегемот (П. Грабовський);
Особливо цікава велика травоїдна тварина – гіпопотам, або бегемот. Цілі дні він сидить у воді і тільки на ніч виходить пастися на берег (з навч. літ.);
* У порівн. На берегах, наче потомлені бегемоти, стояли машини (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)