безарматурний

БЕЗАРМАТУ́РНИЙ, а, е, буд., техн.

Який не використовує арматуру (у 1, 2 знач.).

За допомогою Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України було впроваджено безарматурний метод зварювання проводів вибухом, що дало змогу розв'язати проблеми з перебиранням та заміною клемних з'єднань (з газ.).

Значення в інших словниках

1. безарматурний — безармату́рний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безарматурний — -а, -е. Який не має, не використовує арматуру.  Великий тлумачний словник сучасної мови