безбач

БЕ́ЗБАЧ, БЕ́ЗБАШ, присл., діал.

1. Без мети, врозбрід.

Вбога царина змарніла. Сіножаті – пожари, Череда он зачуміла Бреде безбаш по горі (І. Манжура);

Ось гноми безбач дріботять, Іти у парах не хотять [хочуть] (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

2. Наосліп, не дивлячись.

Навмання перегортав [Мамай] сторінку за сторінкою, помацав безбач томики Скаррона та Сореля (О. Ільченко).

Значення в інших словниках

1. безбач — бе́збач прислівник незмінювана словникова одиниця діал.  Орфографічний словник української мови
2. безбач — безбаш, присл., діал. 1》 Без мети, врозбрід. 2》 Наосліп, не дивлячись.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безбач — ВРО́ЗДРІБ (УРО́ЗДРІБ) (окремо один від одного), НАРО́ЗДРІБ, ВРО́ЗКИД (УРО́ЗКИД), РОЗКИ́ДАНО, ВРО́ЗСИП (УРО́ЗСИП), ВРО́ЗРІЗ (УРО́ЗРІЗ), ВРО́ЗКИДЬ (УРО́ЗКИДЬ) рідше, БЕ́ЗБАЧ (БЕ́ЗБАШ) діал.  Словник синонімів української мови
4. безбач — БЕ́ЗБАЧ, БЕ́ЗБАШ, присл., діал. 1. Без мети, врозбрід. Вбога царина змарніла. Сіножаті — пожари, Череда он зачуміла Бреде безбаш по горі (Манж., Тв., 1955, 72); Ось гноми безбач дріботять, Іти у парах не хотять (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 234).  Словник української мови в 11 томах
5. безбач — Безбач нар. Без цѣли, какъ попало, въ безпорядкѣ, въ разбродъ.  Словник української мови Грінченка