безвилазно
БЕЗВИ́ЛАЗНО, присл., розм.
Не виходячи звідкись, не відлучаючись нікуди.
Бригада працювала в три зміни, а бригадир був один. Власне, ніхто йому не наказував сидіти безвилазно.., але Павло не залишав свого поста (А. Хижняк);
Десь там весна, птахи з вирію повертаються, а ти безвилазно за цим глухим муром (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)