безвилазно
БЕЗВИЛА́ЗНО, присл., розм. Не виходячи звідкись, не відлучаючись нікуди.
Бригада працювала в три зміни, а бригадир був один. Власне, ніхто йому не наказував сидіти безвилазно.., але Павло не залишав свого поста (Хижняк, Килимок, 1961, 17);
Десь там весна, птахи з вирію повертаються, а ти безвилазно за цим глухим муром (Гончар, Бригантина, 1973, 19).
Словник української мови (СУМ-11)