безвиразний
БЕЗВИРА́ЗНИЙ, а, е.
Те саме, що невира́зний.
У поета знов з'явився на обличчі жорсткий вираз.., і він заговорив голосом, навмисне безвиразним (Леся Українка);
– І усміхнувшися якимсь безвиразним усміхом, дивилась я на неї широко отвертими [відкритими] очима (О. Кобилянська);
– Селом, де я не йшла, на мене видивлялися понурі, безвиразні очі (Я. Качура).
Словник української мови (СУМ-20)