безвиразний
БЕЗВИРА́ЗНИЙ, а, е.
Те саме, що невира́зний.
У поета знов з'явився на обличчі жорсткий вираз.., і він заговорив голосом, навмисне безвиразним (Леся Українка);
– І усміхнувшися якимсь безвиразним усміхом, дивилась я на неї широко отвертими [відкритими] очима (О. Кобилянська);
– Селом, де я не йшла, на мене видивлялися понурі, безвиразні очі (Я. Качура).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безвиразний — безвира́зний прикметник Орфографічний словник української мови
- безвиразний — -а, -е. Те саме, що невиразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвиразний — див. безликий Словник синонімів Вусика
- безвиразний — НЕВИРА́ЗНИЙ (про очі, обличчя, голос і т. ін. — який не відображає внутрішніх якостей, переживань людини), БЕЗВИРА́ЗНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ, ДЕРЕВ'Я́НИЙ (про вираз обличчя, посмішку, голос — невиразний, позбавлений емоцій); РИ́Б'ЯЧИЙ (про очі... Словник синонімів української мови
- безвиразний — БЕЗВИРА́ЗНИЙ, а, е. Те саме, що невира́зний. У поета знов з’явився на обличчі жорсткий вираз.., і він заговорив голосом, навмисне безвиразним (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах