1. Словник української мови в 11 томах

безвиразний

БЕЗВИРА́ЗНИЙ, а, е. Те саме, що невира́зний.

У поета знов з’явився на обличчі жорсткий вираз.., і він заговорив голосом, навмисне безвиразним (Л. Укр., III, 1952, 704);

— І усміхнувшися якимсь безвиразним усміхом, дивилась я на неї широко отвертими очима (Коб., І, 1956, 187);

— Селом, де я не йшла, на мене видивлялися понурі, безвиразні очі (Кач., II, 1958, 45).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвиразний — безвира́зний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвиразний — -а, -е. Те саме, що невиразний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвиразний — БЕЗВИРА́ЗНИЙ, а, е. Те саме, що невира́зний. У поета знов з'явився на обличчі жорсткий вираз.., і він заговорив голосом, навмисне безвиразним (Леся Українка); – І усміхнувшися якимсь безвиразним усміхом... Словник української мови у 20 томах
  4. безвиразний — див. безликий Словник синонімів Вусика
  5. безвиразний — НЕВИРА́ЗНИЙ (про очі, обличчя, голос і т. ін. — який не відображає внутрішніх якостей, переживань людини), БЕЗВИРА́ЗНИЙ, БЕЗБА́РВНИЙ, ДЕРЕВ'Я́НИЙ (про вираз обличчя, посмішку, голос — невиразний, позбавлений емоцій); РИ́Б'ЯЧИЙ (про очі... Словник синонімів української мови