безграмотний
БЕЗГРА́МОТНИЙ, а, е.
1. Який не знає грамоти, не вміє читати і писати; неписьменний.
Як пліт той без підпор вітер валить скорий, Так безграмотний паде без знання підпори (І. Франко);
// Який погано знає грамоту, робить багато помилок у письмовому викладі думки; малограмотний, малописьменний.;
// Який має багато граматичних і стилістичних помилок.
Розглядаю папір. В кінці – незграбним дрюччям так-сяк зляпано безграмотний підпис: “Дувид Волинський” (С. Васильченко);
Мова моїх творів надзвичайно кострубата. Окремі вирази бувають буквально безграмотні (М. Хвильовий).
2. перен. Який не знає основ якої-небудь науки, галузі знань і т. ін.
Це припустити могла б людина абсолютно безграмотна (В. Еллан-Блакитний);
// Непрофесійний, нефаховий; неуцький.
– Ні, ви можете ставитися до безграмотних вправ цього молокососа інакше, ніж я... (Ю. Шовкопляс);
Причиною зменшення популяцій бичків, крабів, мідій було екологічно безграмотне берегоукріплення (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)