безграмотний
БЕЗГРА́МОТНИЙ, а, с.
1. Який не знає грамоти, не вміє читати і писати; неписьменний.
Як пліт той без підпор вітер валить скорий. Так безграмотний паде без знання підпори (Фр., XI, 1952, 331);
// Який погано знає грамоту, робить багато помилок у письмовому викладі думки; малограмотний, малописьменний;
// Який має багато граматичних і стилістичних помилок.
Розглядаю папір. В кінці — незграбним дрюччям так-сяк зляпано безграмотний підпис: "Дувид Волинський" (Вас., І, 1959, 256).
2. перен. Який не знає основ якої-небудь науки, галузі знань і т. ін.
Це припустити могла б людина, абсолютно безграмотна (Еллан, II, 1958, 196);
// Який містить у собі багато помилок в якій-небудь ділянці знань, науки і т. ін.; неуцький.
— Ні, вимажете ставитися до безграмотних вправ цього молокососа інакше, ніж я… (Шовк., Інженери, 1956, 223).
Словник української мови (СУМ-11)