безгрошів'я
БЕЗГРОШІ́В'Я, я, с.
Те саме, що безгрі́шшя.
– Хоч клюють мене біди – і нездоров'я, і безгрошів'я, і безкнижжя, – та вирішив не піддаватися (О. Іваненко);
Політичного засланця [І. Тобілевича] чекало безгрошів'я, злидні (Ю. Мартич);
Лишилася в світі вона [Ірина Михайлівна Вержбицька] й ще брат, котрий не одружився, спився й подавав про себе звістки тільки тоді, коли його десь звільняли з роботи і він опинявся в безгрошів'ї (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)