бездоріжній

БЕЗДОРІ́ЖНІЙ, рідко БЕЗДОРО́ЖНІЙ, я, є.

Який не має доріг, придатних для проїзду.

Земля кохана! Скільки тих бездоріжніх доріг (М. Хвильовий);

Танки, пробиваючись лісисто-гірською бездоріжньою місцевістю на північ від Будапешта, досягли Дунаю (О. Гончар);

Він пробивавсь бескеттям бездорожнім (П. Воронько).

Значення в інших словниках

1. бездоріжній — бездорі́жній прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездоріжній — рідше бездорожній, -я, -є. Який не має доріг, придатних для сполучення.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездоріжній — БЕЗДОРІ́ЖНІЙ, рідше БЕЗДОРО́ЖНІЙ, я, є. Який не має доріг, придатних для сполучення. Радянські танки, пробиваючись лісисто-гірською бездоріжньою місцевістю на північ від Будапешта, досягли Дунаю (Гончар, І, 1954, 205); Він пробивавсь бескеттям бездорожнім (Воронько, Тепло.., 1959, 164).  Словник української мови в 11 томах