бездумність
БЕЗДУ́МНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. безду́мний.
Після нападу болів заступав спокій та бездумність (Ю. Смолич);
І ніби як нагадування про непробачну бездумність людини залишили тарпани в лісах своїх нащадків – тарпаноподібних коней (із журн.).
Словник української мови (СУМ-20)