бездумно
БЕЗДУ́МНО.
Присл. до безду́мний.
Юзя .. одчинила вікно і сіла край нього, бездумно дивлячись у простір (Леся Українка);
Метелик ранній пролетів бездумно (М. Рильський);
Заліз [Лобода] на лежанку і бездумно слухав, як голодні миші гризуть у кутку хати дерев'яне ліжко (В. Дрозд);
Утверджуючи всіма способами своє верховенство у природі, людина бездумно винищила сотні видів рослин (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)