бездумний

БЕЗДУ́МНИЙ, а, е.

Позбавлений будь-яких думок, міркувань.

Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (О. Гуреїв);

Коли б вони [запорожці] боялися, як нині ти, то ми були б давно вже бездумним бидлом (Василь Шевчук);

Бездумний виконавець;

Бездумний натовп;

// Безтурботний, легковажний.

– Слухай, Криничний, – перебив його бездумне базікання Доронін. – Я прийшов не в гості (М. Руденко);

Минає молодість, а разом з нею і бездумна веселість (із журн.);

Бездумний вчинок;

* Образно. Безладно торохтить по бруку день бездумний, де порох голубий та цокоти копит... (В. Сосюра).

Значення в інших словниках

1. бездумний — безду́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездумний — -а, -е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. || Безтурботний, легковажний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездумний — ВІДСУ́ТНІЙ (про очі, погляд — який нічого не виражає), ПОРО́ЖНІЙ, БЕЗДУ́МНИЙ. Теллер.. відсутніми очима дивився на стінку (Н. Рибак); Вони були зовсім порожні, ці крижані, моторошні очі — без жодної іскорки, без жодного почування (О.  Словник синонімів української мови
4. бездумний — БЕЗДУ́МНИЙ, а, е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. — Ні, ще одного спробую, — сказав по довгій хвилі бездумного остовпіння Невеличкий (Фр., VIII, 1952, 226); Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (Гур.  Словник української мови в 11 томах