бездумний
БЕЗДУ́МНИЙ, а, е.
Позбавлений будь-яких думок, міркувань.
Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (О. Гуреїв);
Коли б вони [запорожці] боялися, як нині ти, то ми були б давно вже бездумним бидлом (Василь Шевчук);
Бездумний виконавець;
Бездумний натовп;
// Безтурботний, легковажний.
– Слухай, Криничний, – перебив його бездумне базікання Доронін. – Я прийшов не в гості (М. Руденко);
Минає молодість, а разом з нею і бездумна веселість (із журн.);
Бездумний вчинок;
* Образно. Безладно торохтить по бруку день бездумний, де порох голубий та цокоти копит... (В. Сосюра).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- бездумний — безду́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- бездумний — -а, -е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. || Безтурботний, легковажний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- бездумний — ВІДСУ́ТНІЙ (про очі, погляд — який нічого не виражає), ПОРО́ЖНІЙ, БЕЗДУ́МНИЙ. Теллер.. відсутніми очима дивився на стінку (Н. Рибак); Вони були зовсім порожні, ці крижані, моторошні очі — без жодної іскорки, без жодного почування (О. Словник синонімів української мови
- бездумний — БЕЗДУ́МНИЙ, а, е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. — Ні, ще одного спробую, — сказав по довгій хвилі бездумного остовпіння Невеличкий (Фр., VIII, 1952, 226); Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (Гур. Словник української мови в 11 томах