1. Словник української мови в 11 томах

бездумний

БЕЗДУ́МНИЙ, а, е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань.

— Ні, ще одного спробую, — сказав по довгій хвилі бездумного остовпіння Невеличкий (Фр., VIII, 1952, 226);

Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (Гур., Наша молодість, 1949, 292);

// Безтурботний, легковажний.

— Слухай, Криничний, — перебив його бездумне базікання Доронін. — Я прийшов не в гості (Руд., Вітер.., 1958, 176).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. бездумний — безду́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. бездумний — -а, -е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. || Безтурботний, легковажний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. бездумний — БЕЗДУ́МНИЙ, а, е. Позбавлений будь-яких думок, міркувань. Катя мовчала і дивилась перед собою бездумним поглядом (О. Гуреїв); Коли б вони [запорожці] боялися, як нині ти, то ми були б давно вже бездумним бидлом (Василь Шевчук); Бездумний виконавець... Словник української мови у 20 томах
  4. бездумний — ВІДСУ́ТНІЙ (про очі, погляд — який нічого не виражає), ПОРО́ЖНІЙ, БЕЗДУ́МНИЙ. Теллер.. відсутніми очима дивився на стінку (Н. Рибак); Вони були зовсім порожні, ці крижані, моторошні очі — без жодної іскорки, без жодного почування (О. Словник синонімів української мови