бездумно
БЕЗДУ́МНО. Присл. до безду́мний.
Юзя.. одчинила вікно і сіла край нього, бездумно дивлячись у простір (Л. Укр., III, 1952, 659);
Метелик ранній пролетів бездумно (Рильський, Поеми, 1957, 290).
Словник української мови (СУМ-11)БЕЗДУ́МНО. Присл. до безду́мний.
Юзя.. одчинила вікно і сіла край нього, бездумно дивлячись у простір (Л. Укр., III, 1952, 659);
Метелик ранній пролетів бездумно (Рильський, Поеми, 1957, 290).
Словник української мови (СУМ-11)