бездушно
БЕЗДУ́ШНО.
Присл. до безду́шний 2, 3.
Лежав [Бовдур], немов і не чув їх бесіди. Тільки очима кліпав, позираючи бездушно проти себе (І. Франко);
Не можна вважати хорошим керівником того, хто бездушно ставиться до потреб і проблем своїх підлеглих (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)