бездушно

БЕЗДУ́ШНО. Присл. до безду́шний 2, 3.

Лежав [Бовдур], немов і не чув їх бесіди. Тільки очима кліпав, позираючи бездушно проти себе (Фр., І, 1955, 311);

Не можна вважати хорошим керівником того, хто за виробничими планами не бачить людей, бездушно ставиться до їх потреб і вимог (Рад. Укр., 23.IX 1956, 1).

Значення в інших словниках

1. бездушно — безду́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бездушно — Присл. до бездушний 2), 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездушно — БЕЗДУ́ШНО. Присл. до безду́шний 2, 3. Лежав [Бовдур], немов і не чув їх бесіди. Тільки очима кліпав, позираючи бездушно проти себе (І. Франко); Не можна вважати хорошим керівником того, хто бездушно ставиться до потреб і проблем своїх підлеглих (з газ.).  Словник української мови у 20 томах