беззвучно

БЕЗЗВУ́ЧНО.

Присл. до беззву́чний.

Беззвучно запали двері за Аглаєю-Феліцітас у замок (О. Кобилянська);

Зайшовши беззвучно за очерет, він так само беззвучно, але якомога швидше пішов убік (І. Багряний);

Учениця замовкла, беззвучно поворушила губами (О. Донченко);

Згідно з правилами хорошого тону їмо і п'ємо беззвучно (з газ.).

Значення в інших словниках

1. беззвучно — беззву́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. беззвучно — Присл. до беззвучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. беззвучно — див. тихо  Словник синонімів Вусика
4. беззвучно — БЕЗЗВУ́ЧНО. Присл. до беззву́чний. Беззвучно запали двері за Аглаєю-Феліцітас у замок (Коб., III, 1956, 419); Учениця замовкла, беззвучно поворушила губами (Донч., V, 1957, 551).  Словник української мови в 11 томах