1. Словник української мови у 20 томах

беззвучно

БЕЗЗВУ́ЧНО.

Присл. до беззву́чний.

Беззвучно запали двері за Аглаєю-Феліцітас у замок (О. Кобилянська);

Зайшовши беззвучно за очерет, він так само беззвучно, але якомога швидше пішов убік (І. Багряний);

Учениця замовкла, беззвучно поворушила губами (О. Донченко);

Згідно з правилами хорошого тону їмо і п'ємо беззвучно (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. беззвучно — беззву́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. беззвучно — Присл. до беззвучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. беззвучно — див. тихо Словник синонімів Вусика
  4. беззвучно — БЕЗЗВУ́ЧНО. Присл. до беззву́чний. Беззвучно запали двері за Аглаєю-Феліцітас у замок (Коб., III, 1956, 419); Учениця замовкла, беззвучно поворушила губами (Донч., V, 1957, 551). Словник української мови в 11 томах