безклопітний
БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, а, е.
Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний.
Уже ж бо ти не просто Лесь, парубок безклопітний, а таки повновладний ґазда (І. Нижник);
Безклопітна людина;
// Не обтяжений клопотом, турботами.
Безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець (Ю. Збанацький);
// Який виражає безтурботність.
Ніжний чорний вус вирізняється на поголеному і безклопітному обличчі (Іван Ле).
Словник української мови (СУМ-20)