безклопітний
БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, а, е. Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний.
Безклопітна людина;
// Не обтяжений клопотом, турботами.
Безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець (Збан., Мор. чайка, 1959, 225);
// Який виражає безтурботність.
Ніжний чорний вус вирізняється на поголеному і безклопітному обличчі (Ле, Мої листи, 1945, 133).
Словник української мови (СУМ-11)