1. Словник української мови в 11 томах

безклопітний

БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, а, е. Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний.

Безклопітна людина;

// Не обтяжений клопотом, турботами.

Безклопітному життю старого Чирика цієї весни настав кінець (Збан., Мор. чайка, 1959, 225);

// Який виражає безтурботність.

Ніжний чорний вус вирізняється на поголеному і безклопітному обличчі (Ле, Мої листи, 1945, 133).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безклопітний — безкло́пітний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безклопітний — -а, -е. Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний. Безклопітна людина. || Не обтяжений клопотом, турботами. || Який виражає безтурботність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безклопітний — БЕЗКЛО́ПІТНИЙ, а, е. Який нічим не клопочеться, якого ніщо не турбує; безтурботний. Уже ж бо ти не просто Лесь, парубок безклопітний, а таки повновладний ґазда (І. Нижник); Безклопітна людина; // Не обтяжений клопотом, турботами. Словник української мови у 20 томах
  4. безклопітний — див. веселий; легковажний Словник синонімів Вусика
  5. безклопітний — БЕЗТУРБО́ТНИЙ (який спокійно ставиться до труднощів життя, не переймається ними), БЕЗПЕ́ЧНИЙ рідше, БЕЗПЕЧА́ЛЬНИЙ поет., БЕЗСУ́МНИЙ рідше; БЕЗЖУ́РНИЙ, НЕЖУРЛИ́ВИЙ рідше (не схильний до журби, який не журиться)... Словник синонімів української мови
  6. безклопітний — Безкло́пітний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)