Словник української мови у 20 томах

безклопіття

БЕЗКЛОПІ́ТТЯ, я, с.

Відсутність будь-якого клопоту, турбот.

– Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров'я! – промовив о. Хведор (І. Нечуй-Левицький).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. безклопіття — безклопі́ття іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
  2. безклопіття — -я, с. Відсутність будь-якого клопоту, турбот.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безклопіття — Безклопі́ття, -ття, -ттю, -ттям  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. безклопіття — БЕЗКЛОПІ́ТТЯ, я, с. Відсутність будь-якого клопоту, турбот. — Мабуть, непогано жилось на віку, коли надбали од безклопіття такого зайвого здоров’я! — промовив о. Хведор (Н.-Лев., І, 1956, 133).  Словник української мови в 11 томах