безколірний
БЕЗКО́ЛІРНИЙ, а, е.
Який не має кольору.
Темні пасма .. звисали їй на чоло з-під безколірної хустки (В. Барка);
Глиняні іграшки розмалювали вапном у білі смуги і покривали безколірною або земною поливою (з наук.-попул. літ.);
Пропілен – це безколірний газ (з навч. літ.);
// Невиразний.
На їхніх безколірних аскетичних обличчях застиг однаковий вираз глибокої втоми (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)