безкраїсть
БЕЗКРА́ЇСТЬ, йості, ж.
Абстр. ім. до безкра́їй; безмежність.
І ця нора [хатина] була той світ, що його так славлено за безкраїсть та пишність (Б. Грінченко);
Попереду болото таємниче мовчало, доводячи свою безкраїсть (І. Багмут).
Словник української мови (СУМ-20)