1. Словник української мови у 20 томах

безкраїсть

БЕЗКРА́ЇСТЬ, йості, ж.

Абстр. ім. до безкра́їй; безмежність.

І ця нора [хатина] була той світ, що його так славлено за безкраїсть та пишність (Б. Грінченко);

Попереду болото таємниче мовчало, доводячи свою безкраїсть (І. Багмут).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безкраїсть — безкра́їсть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. безкраїсть — -йості, ж. Абстр. ім. до безкраїй; безмежність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безкраїсть — див. далечінь Словник синонімів Вусика
  4. безкраїсть — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
  5. безкраїсть — БЕЗКРА́ЇСТЬ, йості, ж. Абстр. ім. до безкра́їй; безмежність. Мене вабить ця безкраїсть засніжених просторів Росії (А.-Дав., Слово.., 1964, 41). Словник української мови в 11 томах