безкровний
БЕЗКРО́ВНИЙ, а, е.
1. Який утратив багато крові; який має мало або зовсім не має крові.
[Річард:] Розмова безкровній тіні жалю завдала, що аж заплакали погаслі очі... (Леся Українка);
// Дуже блідий.
Його великі, тепер зовсім білі, безкровні уста ще порушувалися (І. Франко);
У Брянського юнацьке вродливе обличчя з тонкими рисами, безкровне, але не худе (О. Гончар);
* Образно. З-за лапатих засніжених лип виплутувалося холодне, безкровне сонце (М. Стельмах).
2. перен. Маловиразний, нежиттєвий; неяскравий, сірий.
Іншим легко риму підшукати, Сни свої оспівувать безкровні, А мені нелегко залп гармати Перелити в посвисти любовні (А. Малишко);
Індивідуаліст – творець лише з власної крові .. Ось чому його найкращі твори безкровні, анемічні (В. Еллан-Блакитний);
// Мирний, дружній.
Дебати, на думку спостерігачів, були безкровними (з газ.).
3. Який відбувається без пролиття крові.
Безкровне вирішення конфлікту.
Словник української мови (СУМ-20)