безкровно
БЕЗКРО́ВНО.
Присл. до безкро́вний.
Прийти до неї і побалакати з нею може він [Орядин]. Чому вона має проводити життя так безкровно? Її обгорнула майже нетерпелива туга за ним (О. Кобилянська);
Гладун, здається, теж був вдоволений, що справа обернулася так і все скінчилось безкровно (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)