безкровно

БЕЗКРО́ВНО.

Присл. до безкро́вний.

Прийти до неї і побалакати з нею може він [Орядин]. Чому вона має проводити життя так безкровно? Її обгорнула майже нетерпелива туга за ним (О. Кобилянська);

Гладун, здається, теж був вдоволений, що справа обернулася так і все скінчилось безкровно (О. Гончар).