безкінний

БЕЗКІ́ННИЙ, а, е.

Який не має коня (коней).

Григір – син безкінного селюка – перестав критися зі своєю любов'ю до ґаздівської дівки (Б. Харчук);

– Єдиний порятунок для безкінного селянина .. – це трактор. – Ну, а де ж ваші коні? – Коней немає. Пробачте, безкінні ми, так би мовити, біднуваті люди (О. Довженко);

// у знач. ім. безкі́нний, ного, ч.

За спасибі дають безкінному тягло, щоб виорати наділ (М. Циба).

Значення в інших словниках

1. безкінний — безкі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безкінний — -а, -е. 1》 Який не має коня (коней). 2》 перен., жарт. Який не має своєї автомашини.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безкінний — див. бідний  Словник синонімів Вусика
4. безкінний — БЕЗКІ́ННИЙ (про селян, селянське господарство і т. ін. — який не має коня, коней), ПІ́ШИЙ заст. — Незаможникам виділили лісу в Шишковому урочищі. — Зрубати — зрубаємо, а доставити нічим. Народ у нас майстровий, все безкінні (А.  Словник синонімів української мови
5. безкінний — Безкі́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безкінний — БЕЗКІ́ННИЙ, а, е. Який не має коня (коней). Як далеко зайшов розклад селянства під кінець XIX ст., можна судити з кількості безкінних селянських дворів на Україні (Іст. УРСР, І, 1953, 493); — Ну, а де ж ваші коні? — Коней немає.  Словник української мови в 11 томах