безодній
БЕЗО́ДНІЙ, я, є.
Те саме, що бездо́нний.
І засурмив п'ятий Ангол, і я бачив зорю, що спала із неба додолу. І їй даний був ключ від криниці безодньої (Біблія. Пер. І. Огієнка);
Безодньої бочки не наллєш (прислів'я);
Над головою стеля з глибокого безоднього неба, синього, аж темного (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови (СУМ-20)