безодній
БЕЗО́ДНІЙ, я, є, діал. Бездонний.
Безодньої бочки не наллєш (Укр.. присл.., 1955, 165);
Над головою стеля з глибокого безоднього неба, синього, аж темного (Н.-Лев., І, 1956, 154);
Мічурін почав роздавати членам ревкому яблука.., добуваючи їх з безодніх кишень свого сюртука (Довж., Зач. Десна, 1957, 226).
Словник української мови (СУМ-11)