безостий
БЕЗО́СТИЙ, а, е.
Який не має остей, остюків.
Твердий безостий колос [пшениці] б'є по руках, а стебло лізе під ноги (М. Коцюбинський);
Схили засівали сумішшю стоколосу безостого та еспарцету піщаного (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)