безостий
БЕЗО́СТИЙ, а, е. Який не має остей, остюків.
Твердий безостий колос [пшениці] б’є по руках, а стебло лізе під ноги (Коцюб., II, 1955, 227);
Схили засівали сумішшю стоколоса безостого та еспарцету піщаного (Колг. Укр., 4, 1957, 15).
Словник української мови (СУМ-11)