безпам'ятний
БЕЗПА́М'ЯТНИЙ, а, е, розм.
1. Який утратив свідомість, пам'ять; непритомний.
– Вона ослабла, впала на мої руки, а я її, безпам'ятну, кинула в яму (І. Франко);
Безпам'ятного бійця лісник одвіз до слобідської лікарні (А. Шиян);
// Який діє несвідомо, ніби втративши розум; безтямний.
На Христю – як найшло що: безпам'ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний);
* У порівн. Йшла [Зінька], наче безпам'ятна. І тільки гілля лоз чіплялось за неї (А. Шиян);
// Дуже сильний, несамовитий.
Нараз смертельний переляк обхопив його [Спориша], він кинувся до виходу і впав .. з безпам'ятним криком (І. Франко).
2. Який має погану пам'ять; забудькуватий.
Забула [мати].., голова стала така дірява, така безпам'ятна (Ю. Збанацький).
Словник української мови (СУМ-20)