безпам'ятний
БЕЗПА́М'ЯТНИЙ, а, е, розм.
1. Який утратив свідомість, пам'ять; непритомний.
– Вона ослабла, впала на мої руки, а я її, безпам'ятну, кинула в яму (І. Франко);
Безпам'ятного бійця лісник одвіз до слобідської лікарні (А. Шиян);
// Який діє несвідомо, ніби втративши розум; безтямний.
На Христю – як найшло що: безпам'ятна, наче з-за угла прибита, вона вешталася поміж людьми (Панас Мирний);
* У порівн. Йшла [Зінька], наче безпам'ятна. І тільки гілля лоз чіплялось за неї (А. Шиян);
// Дуже сильний, несамовитий.
Нараз смертельний переляк обхопив його [Спориша], він кинувся до виходу і впав .. з безпам'ятним криком (І. Франко).
2. Який має погану пам'ять; забудькуватий.
Забула [мати].., голова стала така дірява, така безпам'ятна (Ю. Збанацький).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безпам'ятний — безпа́м'ятний прикметник розм. Орфографічний словник української мови
- безпам'ятний — Непритомний; (без тями) безтямний, НЕСТЯМНИЙ, несамовитий; (- голову) ЗАБУДЬКУВАТИЙ. Словник синонімів Караванського
- безпам'ятний — -а, -е, розм. 1》 Який утратив свідомість; непритомний. || Який діє несвідомо, ніби втративши розум; безтямний. 2》 Який має погану пам'ять; забутливий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безпам'ятний — див. забудькуватий Словник синонімів Вусика
- безпам'ятний — БЕЗТЯ́МНИЙ (який утратив самовладання, розуміння, який діє несвідомо, ніби втративши розум), НЕСТЯ́МНИЙ, БЕЗПА́М'ЯТНИЙ розм., ЗНЕТЯ́МЛЕНИЙ розм., СТЕ́РЯНИЙ розм., ЗДУРІ́ЛИЙ підсил. розм., ОДУРІ́ЛИЙ підсил. розм. Я йшов стривожений, безтямний, німий (І. Словник синонімів української мови
- безпам'ятний — Безпам'ятний, -а, -е 1) Имѣющій слабую память, безпамятный, забывчивый. Шейк. 2) Находящійся въ безпамятствѣ. Гаркуша висажує у вікно безпам'ятну сотничиху і сам счеза. Стор. ІІ. 241. Словник української мови Грінченка