безперестанку

БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл.

Не зупиняючись, весь час, не припиняючись; безперервно, постійно.

Ми дякуємо Богові безперестанку, що, прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але як правдиво то є Слово Боже, що й діє в вас, віруючих (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Скло дзвеніло й дзвеніло безперестанку і сипалось долі, як груші з дерева (М. Коцюбинський);

Краньцовська говорила безперестанку, але Славко її вже не чув і не розумів (Л. Мартович);

Паровоз майже безперестанку подавав сигнали, і свисток ревів (Ю. Смолич);

У нас є прекрасні вчені, фахівці з різних галузей знань, але чомусь їхні постаті відсутні в дзеркалі нації, зате безперестанку мигтять зірки шоу-бізнесу (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. безперестанку — безпереста́нку прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безперестанку — присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безперестанку — див. безперервно  Словник синонімів Вусика
4. безперестанку — ПОСТІ́ЙНО (весь час, без перерв), БЕЗПЕРЕ́РВНО, БЕЗУПИ́ННО, НЕВПИ́ННО (НЕУПИ́ННО), НЕСПИ́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́ННО, БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, БЕЗПЕРЕ́СТАНУ, БЕЗНАСТА́ННО, НЕНАСТА́ННО, ПОВСЯКЧА́С, БЕЗЗМІ́ННО, БЕЗУСТА́ННО, НЕВІДСТУ́ПНО, НЕЗМІ́ННО, ПОВСЯКДЕ́ННО...  Словник синонімів української мови
5. безперестанку — Безпере́ста́нку, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. безперестанку — БЕЗПЕРЕСТА́НКУ, присл. Не зупиняючись, не припиняючись; безперервно. Краньцовська говорила безперестанку, але Славко її вже не чув і не розумів (Март., Тв., 1954, 326); А скло дзвеніло й дзвеніло безперестанку і сипалось долі, як груші з дерева (Коцюб.  Словник української мови в 11 томах
7. безперестанку — Безперестанку, безперестанно, безперестану, безперестанці и безперестань, нар. Непрерывно, безпрерывно, постоянно. Панни безперестанку реготались. Левиц. І. 286. Щось вило там безперестанно. Котл. Ен. III. 20. Обоє плакали безперестанно. Кв.  Словник української мови Грінченка